Burnout Paradise зовсім не авто гонка. Burnout Paradise це інструкція до дії як швидше перетворити тачку в купу металобрухту. А заодно і з десяток сусідніх: проїжджих, припаркованих чи авто обезбашених колег-драйверів (Так, є й таке! Ще й у спеціальному режимі гри, але про все по порядку).
Ідея crash-симулятора, в принципі не нова, проте свіжа. А то вже, знаєте, набридли ці нудотні гонки по колу, і то без подряпини на автівці, бо, бачте, аеродинаміка вже зовсім не та.. Натомість у Burnout Paradise є свобода дій – сучасне місто і навколишні гірські аули 🙂 поблизу – де не тільки можна, а навіть треба розбити своє авто якомога ефектніше. Різноманітні трампліни, додаткові дороги, «зрізи» і завбачливо недобудовані гідроелектростанції гравцю тільки в поміч! Більше того, всі ваші карколомні трюки і шалені аварії одразу вам покажуть у сповільненому режимі і з усіма деталями (як то, скільки «зморшок» виникло на крилі авто, перш ніж почало відвалюватись колесо). Правда, тут не обійшлось без «ложки дьогтю». При crash -тесті виявляється, що у авто немає водія! Чи то в інтересах гуманності, чи то з іншої причини, але всіма автівками керують привиди… Одразу згадується Flatout і бідний манекен, що постійно вчився «літати». 🙂
Окреме дякую розробникам за саундтрек до гри. Мені подобаються Guns N’Roses, мені до душі рокові композиції, коли у крові адреналін від феєрії, що твориться на екрані. І, виявляється, мені подобається слухати класику (підходящу класику!) коли громили ціле направлено «місять в тісто» мою машину! За це розробникам теж дякую. 🙂
Уся гра протікає у режимі фріплей або «їдь куди хочеш, роби що хочеш». Певний вид гонки (режиму гри) можна розпочати на світлофорі, просто натиснувши комбінація клавіш. Кожен світлофор (перехрестя) це певний режим і вони є ось таких видів: заїзд на першість, виконання трюків, дорожній безлад та жертва. Заїзд на першість це звичайна гонка за перше місце. Тут суперників можна трощити, збивати, скидати робити з ними інші пристойні і не дуже речі. Проте це не головне. Головне фінішувати першим, а все решта – розваги задля. Виконання трюків це режим, у якому гравець намагається найефектніше запустити в космос авто виконати найкарколомніші трюки, щоб отримати максимум балів. Самі розумієте, це дуже веселий режим)). Режим дорожній безлад це режим жертва навпаки. Ото пояснив. 🙂 Коротше, у першому гравець ціленаправлено трощить автомобілі гонщиків, поки ті їдуть з пункту А у пункт Б. У другому все навпаки – авто-громили намагаються перетворити у брухт автівку гравця.
В перший день я не зміг відірватись від гри весь вечір. Геймплей манить і затягує.. На другий вечір, після п’яти годин гри, я почав відчувати, що нірвана вже близько.. Якщо ви любитель crash-аркади, драйву, класного саунду і неперевершеної графіки ви мене неодмінно зрозумієте! 😉
Burnout Paradise це:
П.С. Моїм читачам пропоную також прочитати міні-рецензію на гру від Андрея Подшибякина (хто не в курсі, це редактор рос. версії журнала PC Gamer)
Коментування вимкнено.
Я був пограв в цю гру трішки віодразу видалив. Якась вона мутна як на мене. Краще вже в той FlatOut: Ultimate Carnage поганяти. От там я розумію місиво. 🙂
Чим приваблює ця гра, так це швидкістю! Реально, я у ній так розганявся, що ставало страшно! Хоч я і розумів, що я по цей бік монітора 🙂 Плюс трюки на такій швидкості справді найкарколомніші, які можуть бути. А кожна аварія за рахунок деталізації і slo-mo не тільки прикольна, але й.. м-м-м.. якась бажана чи що 🙂
Не люблю зрівнювати ігри. Кожна – індивідуальна. Єдине з чим з тобою погоджусь, що FlatOut по своєму найдостойніша! 😉
а я цю іграшку грав на PS3 (Плей Стейшен Три)… чесно сказати…боюсь грати її на ПК, не хочу розчаруватись… та й мій комп може не потягнути на максимумі, а не максимум нецікаво)
Але відчуваю тре спробувати)
Дякую!