Таїланд: початок

Хочу занотувати тут цікаві моменти, просто якісь спогади, враження і т.д. Можливо це буде цікаво тому, хто тільки збирається. Нічого ексклюзивного однак 🙂

Бекграунд у мене наступний – наша сімейка (дружина, двоє дітей – 4,5 років і 8 місяців і я) вирішила пошукати собі пригод, кращого життя, нових вражень і моря))

Летіли рейсом МАУ о 19:50 (щоденний наче), літак великий, був заповнений певно на половину, тому ледве він летіти встиг як вільні ряди (особливо там де 4 крісел підряд) позаймали пасажири, хто хотів провести наступні 10 годин у лежачому стані, а не скрюченим і у сидячому. Варто казати, що їжа в літаку все-таки гидотна (принаймі на цьому рейсі чи на рейсах МАУ вцілому – я не знаю)? Хоча я з’їв дві порції… їсти хотілось) .. але лише булочку з маслом і якби основну страву.. десерт це жесть, такого їсти людям не можна). У аеропорту Суварнабумі (Бангкок) (я вже вмію вимовляти назву аеропорта, хоча по прильоту не міг і довелось червоніти перед такйкою коли сковеркав це слово… ото після того одразу навчився)))) трохи нудило коли ми довго довго йшли його переходами-залами.. він не просто великий, він гігантський (Бориспіль малесенький у порівнянні)… показав заповнену іміграційну картку (віза у нас була вже, строком на 59 днів), митниця перевірила і нас впустили в країну по факту.

Далі був обмінник. Ну поміняти хоч пару батів треба було, хоча як я потім зрозумів, курс в обміннику в аеропорту нижчий – 33,3 бати за 1 дол. США проти 34,1-34,3 в банку в місті. І ще: більше міняєш за раз – кращий курс. Якщо курс гривні до дол. США кладає 25-27, то виходить що 1 грн ніби дорівнює 1,1-1,2 тайських бат. Далі першим ділом придбав дві сімки місцевого оператора – собі і дружині.

Звучить ніби все просто, але поки митницю пройшли, поки валізи забрали, син у дружини на руках, дочка своїм ходом, але у 4,5 роки не так то просто довго не їсти і тягнути свою валізку, потім ще поки я ті сімки купував, поки їх активовували … діти їсти хочуть, в туалет, сумки треба тягати… коротше, це ще той квест був. Зараз згадується з посмішкою, а тоді було “не сісьо” (не смішно) 🙂

Щось багато тексту, тримайте фотку фрукта для розрядки. Придбав кілька годин тому у Tesco Lotus (мережа спермаркетів) у Хуа Хіні. Ще не куштував, завтра спробую)

Ще нюанс. Чомусь мій МТС не хоче реєструватись в мережі місцевій, у роумінгу типу. Може я десь туплю і не вірно налаштував, а може якась проблема, але так є. У мене тел. на дві сімки. Думав, буду користуватись якби обома – місцевий зв’язок для розмов тут, а МТС для рідних службових питань (ну типу, от код з приват24 отримати… ну ви зрозуміли). А виявилось, що МТС ні-ні і ще коли я вставив другу сімку спрацював “антикрадій” від Eset Smart Security і я не пам’ятаю пароль! Ну це був капець, якщо чесно. Телефон перетворився на купку пластика з мікросхемкою, ніякі хард резети не працюють (пробував навіть штатною утілітою від Соні, то вона так одразу і написала – phone is locked і все, нічого не зробиш). Добрався до нету в готелі, думав скину пароль чи відновлю через акаунт на my.eset – а ні, не працює, бо телефон ж не в курсі, що я в неті скинув пароль чи вимкнув “антикрадій”))) Ще можна есемеску із доп. номера надсилати – але фіг там, сімка МТС дружини теж не реєструвалась в мережі ніяк, та й моя теж ні, тому смс і не прийшло б. Ну попадалово було капець. Я сидів і півдня перебирав можливі паролі, кожен раз будучи впевненим, що це саме той, але ні, ні, ні…. Надвечір я таки згадав той що треба і таки розблокував телефон. Коротше раджу: https://anti-theft.eset.com Ця хрінь не прошибаєма! 🙂

У Бангкоку ми були три ночі і вже знали що далі у Хуа Хін поїдемо. Хоча і втомлені були, та всерівно хотілось побачити бодай щось у столиці Тайланду, місті-герої (звісно вони так не пишуть, це якась мудацька сектова фігня в Україні давати таку приставку якимось вибраним містам) Бангкок. Тут має грати відома пісня One Night In Bangkok у виконанні відомого британського співака Murray Head, але все було трохи прозаїчніше) До речі, Uber’ом користуватись саме то! Я не вибирав Uber Black, але на Тойота Кемрі покататись встиг. Таке таксі дуже навіть ок)) І дешевше, це однозначно! Місцеві таксуни здеруть по повній. І ніфіна не ясно – чи у них там лічильник (приблуда подібна на панелі була) чи з якої стелі вони вартість кажуть, хз… І ще – не зустрів я жодного тайця що по англ. гарно говорить і розуміє. Може не там шукав, а може вони придурюються, теж хз) Ну так от, встигли побувати на місцевому нічному ринку. Пад Тай там смачний, так. А у решті – ну товари продають, ринок як ринок, тільки вночі… бо вдень всерівно спека пекельна, ніхто торгувати не буде. Нмд, краще по шопінг молах ходити, там кондиціонери і взагалі просто казково. Я в Бангкоку не був у жодному в середині, але судячи з розмірів, то там ціле місто. У Хуа Хіні є Market Village – дуже великий і красивий! Ось там я був.

На третій день вибирались з Бангкоку. Спершу треба було десь 45 хв. їхати міським хайвеєм (платним) на таксі до Victory Monument – місцевмй вічний вогонь і все таке – по факту обеліск по серед кільця дороги у чотири полоси – просто гігантська розв’язка. Другим поверхом було не то монорельса не то то й же хайвей.

Ось десь в такій дупі ми чекали хв. 40 на мінівен до Хуа Хіну. Прибираємо парасольки, додаємо 4 людей, двоє з яких діти, на 40 градусній спеці і валізою на 20 кг плюс три рюкзака кожен вагою від 5 до 10 кг і ще дитяча валізка теж десь на 6 кг (тільки необхідне, ага):

Потім годину ще виїжджали з Бангкока на мінівені-маршрутці. По факту ми це місто проїхали в поперек зі сходу на захід. Місто гіганстьке, з хмарочосами і дівчатами в ділових костюмах на мопедах на пасажирському місці і боком (бо ж спідниця, інакше не сядеш). З хайвеями, гігантськими розв’язками і мостами. І взагалі мінімум тротуарів. Це місто для транспорту. Це такий стиль життя. У нас інакше. Тут це не звично. Але всі дороги гарні, якісні і швидкісні. Їх просто багато, дуже багато, прямо таки дофіга!

Далі буде…