Проблема мотивації працівників
Це прозвучить жахливо, але на фірмі де я працюю, не існує системи мотивації працівника. Просто жах!
Можна подумати, що я ”згущую фарби”, але це дійсно велика проблема. Вже доходить до незрозумілих підозр в не компетентності, з одного боку, і до відчуття байдужості до проблем, з іншої. Як так можна?
Раніше, як фірма була маленька, то ці проблеми не були такі помітні. Та мала кількість працівників, що були ”універсальними”, захоплена ідеєю і турботами створення, відчувала хоча б моральне задоволення від реалізації ідеї (хай там як, але процес ”народження” прекрасний стосовно будь чого). Тепер же, коли кількість працівників збільшилась у рази, прийшли нові і поглибилась спеціалізація, спостерігається процес типу ”перетягування ковдри на себе”. ”Ковдри” успіхів і заслуг або, що частіше, відмежування від пробле і списання ”промахів” на інших. А керівництво… типу наш топ-менеджер, головний, все більше переходить на якусь диктатуру – а як ще можна назвати ”стимулювання” у вигляді заборон і штрафів??
Це я перший раз пишу тут про свою роботу. Буде цікаво фіксувати і спостерігати зміни (все ж, думаю вони будуть і то на краще! 😉 ). Та й просто цікаво поспілкуватись на тему мотивації працівника. В когось існують такі ж проблеми на роботі?
There are 3 comments
Коментування вимкнено.
Про мене
WordPress адепт і веб розробник. Люблю подорожувати і смачно поїсти :)
у нас та проблема не стоїть – фірма досить мала, всього 10 працівників… зарплата кожного визначається за годинами, які ти просидів і за якість роботи, яку зробив. хочеш мати більше – вкалуй. отак у нас.
всюди в великих фірмах іде політика, так як реально працівники просто недоганяють що вони тим роблять, і результатів праці своєї напряму небачать, проте добре бачать коли бос їхній купує мерса за 100 000 доларів, і рахують що вони забагато працюють, звідси починають менше. В сучасному світі взагалі перестають говорити про таку штуку як професіоналізм – його можна всюди купити і за любі гроші. От чого не купиш то ентузіазму і відданості. через те “гірші” спеціалісти, але котрі мають більше ентузіазм скоріше получать роботу… відходимо вже від ери спеціалізації ми, зараз вже знову робимося універсалами..
Власне, критерій “мало/багато заробляєш” у кожного працівника свій. Один вважає, що йому мало і він може більше за більше. А інший тихенько радіє, що гарно пристроївся і роботи не багато – бо йому того вистачає. Проте навіть так він має право на існування!
Sulamith Lusor, у вас типу відрядна система оплати праці (це якщо так спрощено) – тобто, грубо кажучи, від виробітку. Хороша штука, та не до всіх категорій застосуєш.
Що робити офісному працівникові? Адже навіть якби він зробив у 10 разів більше ксерокопій, то з/п йому не добавиться… З іншого боку, він в теплі і пилюкою не дихає..
Та все ж, мотивація повинна бути! Навіть у вигляді премії дати квитки в кіно на двох чи купити класну книжку (таку, яку сам працівник собі б не купив) – для фірми дрібниці (по грошах), а від працівника лояльність (яка знову таки окупиться фірмі). А інакше навчиться юний спеціаліст і втіче потім у іншу, більшу і кращу контору…
До речі, питання: як думаєте – краще наймати “зелених”, мало платити і вчити (вони потім втікають) чи, хай навіть навчивши, тримати у себе зберігаючи лояльним (гроші, блага)??